Олег Шуригін
ШУРИГІН Олег Анатолійович народився 07 січня 1995 року в селі Степанки Барського району Вінницької області.
Дитинство та шкільні роки Олега пройшли в рідному селі. Після закінчення 8 класу місцевої школи юнак вступив до Обласного ліцею для обдарованих дітей із сільської місцевості при Барському гуманітарно-педагогічному коледжі імені Михайла Грушевського, який закінчив у 2012 році. Пізніше навчався в Барському будівельному ліцеї.
Після строкової служби в армії працював охоронником на будівництві в місті Києві, а згодом переїхав до Жмеринки, де влаштувався на роботу в приватних підприємствах.
Олег був чемним, кмітливим, відповідальним хлопцем з неабияким потягом до знань і саморозвитку. «Був розумним, дуже спокійним, дисциплінованим, компанійським і веселим. Мені завжди допомагав по господарству. Мріяв вступити на юридичний факультет. Постійно читав кодекси та вивчав закони. Казав, що після повернення з війни обов’язково втілить свою мрію в реальність. Не судилося…» – згадує мати Героя Марія Михайлівна.
У м. Жмеринка Олег зустрів своє кохання, свою долю, свою Катерину. 26 березня 2020 року в них народився син Богдан. Тепер їх було троє – і вони були щасливі. Любов, тепло, взаєморозуміння й повага завжди панували в їхньому домі. Вони мріяли, будували плани. Ще стільки всього хотіли разом зробити… Але почалася повномасштабна війна.
Олег був справжнім патріотом, мав велике українське серце. Тому у важкий для країни час обрав шлях Воїна, Захисника.
08 березня 2022 року Олег Шуригін став на захист України. Місяць проходив навчання в Черкаській області. Отримав направлення на Авдіївський напрямок. У квітні був поранений. Пройшовши лікування, одразу повернувся на передову.
Після другого поранення його на два дні відпустили додому. Тоді Олега рідні бачили востаннє.
Він був сильним, відважним і мужнім бійцем, але ворог – безжальний і підступний.
19 грудня 2022 року Олег Шуригін загинув.
Захисник до останнього свого подиху боровся за мир, за вільну Україну, за свою сім’ю і рідних, за можливість побачити та обійняти свого сина…
Він мав би жити, працювати, радіти кожному дню, ростити сина, бути опорою та підтримкою для рідних, але кривава війна розтоптала всі плани, обірвала молоде життя…
Місце поховання: Жмеринський район Вінницької області.
Фотографії з сімейного альбому та місця служби
