​У 2004 році Сашко пішов до 1 класу Барської ЗОШ І-ІІІ ст. №1. Його цікавило абсолютно все: і пригоди трьох мушкетерів, про які йому розповідав дідусь; і город, куди він їздив із бабусею; і техніка, особливо комп’ютери.

​

У 2012 році Олександр був зарахований до 10 класу Обласного гуманітарного ліцею для обдарованих дітей із сільської місцевості при Барському гуманітарно-педагогічному коледжі імені Михайла Грушевського.

​

Із навчальних предметів йому особливо були до душі математика, фізика та інформатика. Тож у 2014 році, після закінчення навчання в ліцеї, Олександр вирішив вступати до Хмельницького національного університету на спеціальність «Комп’ютерні науки».

​

Потім була служба в армії у 28-й бригаді, робота в Польщі, перспективні плани на майбутнє, які зруйнував день 24 лютого 2022 року…

​

На початку повномасштабного вторгнення Олександр працював у Польщі. Відразу почав збиратися додому. Рідним поставив ультиматум: «Хочете ви чи ні, але я повертаюсь і йду на війну».

​

07 березня 2022 року Олександр Ляхнович став на шлях Воїна. Спочатку було навчання на Яворівському полігоні, по якому 13 березня рашисти завдали руйнівного ракетного удару. Загинуло понад 50 військовослужбовців, але Сашка майже не зачепило.

​

Під час розподілу військових спеціальностей Олександр обрав для себе шлях розвідника в 53-й ОМбр. За рік служби юнакові довелося пройти і побачити багато: це й оборона Вугледара, і нічні виходи за лінію фронту (за час служби їх було близько 40), і зруйнований Бахмут, і спалена Авдіївка… Про Бахмут Олександр так написав у своєму інстаграмі: «Якщо існує пекло на землі, то, повірте, це десь біля Бахмута».

​

Були контузії, поранення від термобаричної зброї… 1,5 місяця лікування – і знову на фронт.

​

02 січня 2023 року Олександр востаннє поїхав до своїх хлопців, щоб повернутися додому вже на щиті…

​

Як говорять побратими, він прожив 5 життів у той час, коли цивільна людина проживає одне. Мріяв стати Героєм України, збити ворожий літак чи гвинтокрил. Опановував різні види зброї, але найбільше хотів бути снайпером. А ще мріяв стати кадровим військовим, як його батько, дідусь і прадідусь.

​

За виведення групи побратимів з оточення Олександр був нагороджений медаллю «Захисник рідної землі».

​

Востаннє рідні почули Сашин голос 08 березня 2023 року, коли перед виходом на позиції зателефонував і привітав жінок родини зі святом. Востаннє вони почули, як він їх сильно любить, і востаннє вони змогли йому сказати те саме.

​

Загинув старший розвідник-снайпер Ляхнович Олександр Володимирович 09 березня 2023 року біля населеного пункту Водяне Донецької області.

​

Він прийшов у цей світ із любові й пішов, знаючи, що його люблять і чекають удома.

​

Світла пам’ять і вічна слава нашому землякові. Хай Господь подарує йому рай, а пекло Олександр Ляхнович пройшов тут, на землі, під час страшної війни…

​

Місце поховання: місто Бар Жмеринського району Вінницької області.

​

Інформаційні джерела:

​

https://www.facebook.com/BarskaMR/videos/памяті-героя-олександра-ляхновича/388606043944348/

​

Публікації у ЗМІ​​